Стрижаченко Ольга Вікторівна

Народилася 19 червня 1988 року в селі Лісна Поляна Марківського району Луганської області. З 1994 по 2005 рік навчалась у Ліснополянському загальноосвітньому навчальному закладі І-ІІІ ст. За успіхи у навчанні відзначена золотою медаллю. Одночасно здобувала додаткову освіту в Малій академії наук при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка (2004, 2005 рр., секція «Літературна творчість»).

Вищу освіту отримала в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка: з 2005 по 2009 рік навчалася на спеціальності «Літературна творчість» (бакалавр); 2009 – 2010 рр. – навчання в магістратурі. Магістр філології. Заміжня. Багатодітна мама.

2009 – 2011 роки – працювала вчителем української мови та літератури Караван-Солодківської гімназії Марківського району.

У 2011 році обіймала посаду головного редактора радіоінформаційної організації «Марківська районна редакція радіомовлення»; за сумісництвом працювала вчителем-філологом в селищній гімназії;

У 2018 році - працювала вихователем дитячого садочка № 1 «Теремок» селища Марківка.

2019 – 2020 рр. – заступник директора з навчально-виробничої роботи в Марківському професійному аграрному ліцеї.

З лютого 2020 року призначена на посаду начальника відділу культури Марківської об’єднаної територіальної громади (Марківської селищної ради).

З січня 2021 року – очолює відділ культури, національностей, релігій та туризму Марківської  територіальної громади (Марківської селищної ради).

Літературний псевдонім Ольга Кудінова. Творчий шлях розпочався зі шкільних років. Брала активну участь у регіональних та всеукраїнських літературних конкурсах. В більшості з них отримувала звання лауреата: «Помните, какой ценой завоевано счастье», «История одной фотографи», «Золотий диктофон» (Луганськ, 2004-2005 рр.), фестиваль патріотичної пісні (номінація – кращий поетичний твір, Білокуракине, 2012), «Паперовий літак» (Сєверодонецьк, 2016) та інші.

Автор поетичної збірки «А в мого солов’я незрадлива душа» (Луганськ, 2004), прозової «Останній дар» (Луганськ, 2008).

Друкувалася в альманахах «Джерельце» (Сєверодонецьк, 2003), «Молодой Луг» 

(Луганськ, 2005), «Соняшник» (Луганськ, 2008), «Олесь Гончар: «Прагніть задумів глибоких» (Київ, 2007), у книзі документальних оповідань «Бути людиною» (Київ, 2019) та ін., у місцевій і обласній пресі.

Лауреат Міжнародної україно-німецької премії імені Олеся Гончара (2006). Переможець Міжнародного конкурсу документального оповідання «Бути людиною» (2018), ХІ обласного фестивалю «Воронцева слобода» (2019).

Член Національної спілки письменників України (з 2016 року), член правління Луганської обласної організації Національної спілки письменників (з 2018 року). Лауреат стипендії Президента України для молодих письменників 2020-2021 рр.