Новохатський Олександр Сергійович

Доктор медичних наук, учень академіка В. Філатова. Новохатський, як потужний фахівець широко відомий новітніми методиками лікування ока в Україні та за її межами, які поширював працюючи більш ніж у 20 країнах світу. Ним опубліковано 180 наукових робіт, три монографії на тему лікування судин та запобігання  дегенерації сітчатки ока. 

Новохатський О.С. народився 18 жовтня 1923 року у м. Сватове. Ще в шкільні роки проявляв схильність до наукових знань.  Коли у 1941 році 17-річний Саша отримав тяжке поранення, його життя висіло на волосинці. Сталося це на ритті окопів під містом Красний Луч, на нашій Луганщині. Тоді, у самі перші дні війни, багатьох, хто не пішов на фронт, мобілізували на виконання цього завдання. Потрапив туди і Олександр Новохатський. Вже тоді мріяв стати лікарем.

Закінчив перший курс Рубіжанського хіміко-технологічного технікуму, потім Харківський медичний інститут. З 1950 по 1965 рік працював в Українському НДІ захворювань ока ім. професора Гіршмана в м. Харків, в період 1963- 65 займав посаду заступника директора. Згодом його направили в Одесу у відомий інститут Філатова. Біля великого фахівця Володимира Петровича Філатова, Новохатський набував досвіду, 

удосконалювався, як лікар, і як людина.

З кожним роком ріс його авторитет. Методи цього лікаря знали не тільки у інституті, де він працював а і всесоюзному рівні. А потім ім’я молодого вченого стало відомо за кордоном. Він послідовно і глибоко вивчав наукову роботу. В медичних журналах з’являлися його статті, у яких розповідалося про нові методи лікування ока. У 50-х роках він захистив кандидатську дисертацію, а згодом у 1967 році лікар захистив докторську дисертацію на ниві офтальмології, на тему: «Морфо-функціональні особливості ретино-гіпоталамічних зав’язків». Ним була розроблена та вдосконалена спеціальна апаратура для функціонального дослідження органу зору.

Новохатський мав великий авторитет в науковому світі власної країни і за кордоном. З професійними візитами, як спеціаліст, та науковець-дослідник побував більш ніж у 20 країнах світу. При такому ритмі життя у самого лікаря стали проблеми з власним здоров’ям. Останні роки Олександр Сергійович жив з японським сердечним стимулятором, який одного дня, 12 жовтня 1993 року, зупинився.