Антоніна Парфільєва

Бібліотекарка із Врубівки на своєму прикладі прагне передати любов до мистецтва дітям

Антоніна Парфільєва вже 14 років працює у Врубівській школі бібліотекарем. Постійне спілкування з дітьми надихає її займатися мистецтвом. Усі роки роботи в школі вона пише картини, а також шиє м'які іграшки, які надихають дітей і знайомлять їх з мистецтвом. Її роботи постійно беруть участь у всіх шкільних виставках і презентуються на святах, які проходять в селищі.

Свій талант Антоніна розкрила ще в старших класах, коли ще сама була ученицею Врубівської школи.

«У мене добре виходило малювати в школі, тому мій талант відразу помітили, і я почала вести шкільну стінгазету. Я зрозуміла, що мені легко вчитися новому і чим більше я малювала, тим легше ставало», - зазначає Антоніна.

Ще в школі Антоніна починала малювати простою аквареллю і олівцем. За словами самої художниці, у неї краще за всіх виходило відчувати світлотінь і вона легко вчилася новому. У технікумі вона також з легкістю освоїла креслярську справу. Розвивати свої навички продовжила в художньому гуртку технікуму.

«Після закінчення технікуму вже з'явилися нові турботи – сім'я, діти, робота. Часу на те, щоб продовжувати займатися мистецтвом, не стало і творчість надовго пішла на задній план » - згадує Антоніна Парфільєва.

Непереборне бажання знову почати займатися мистецтвом, розвивати навички та створювати картини виявилися в дорослому віці, коли Антоніна вже стала бабусею. Через роки вона повернулася в рідну школу і стала бібліотекарем. Як зазначає Антоніна, натхненням знову зайнятися творчістю стало бажання передати любов до мистецтва дітям.

Першою талант бабусі високо оцінила саме внучка Соломія. І тоді Антоніна вирішила, що повинна почати малювати більше, щоб знайомитися з мистецтвом могли не тільки її діти і внуки, а й дітвора у школі.

Через скромність художниця довго не наважувалася демонструвати свої роботи широкому загалу. На деякі виставки вона просто передавала свої роботи, але не представляла їх самостійно. Тепер жодна шкільна виставка не обходиться без її робіт.

Але картини – це не єдине захоплення Антоніни. Коли її внучці Соломії виповнилося 8 років, Антоніна захотіла подарувати їй ляльку. У магазині їй сподобалися яскраві і дорогі іграшки, але в них, як зазначає Антоніна, не було «душі», і тоді вона захотіла сама пошити м'яку іграшку для внучки. Першою її роботою стала лялька «школярка», яку вона подарувала внучці. А потім вона створювала їх і для шкільних виставок.

А внучка стала «постійним клієнтом» Антоніни і вона продовжує дарувати їй свої нові роботи.