Музей у селі Смолянинове, Храм Різдва Пресвятої Богородиці, селянська хата

Сам музей було засновано в 1990 році на території колишньої барської садиби. Засновники музею – Володимир Васильович Жук та Марія Федорівна Савельєва. Експозиції музею розташовані в чотирьох залах, загальною площею 76 кв. метрів. Вони включають в себе археологічний зал, етнографічний зал, зал, присвячений подіям Другої Світової Війни, та зал, присвячений Микиті Чернявському, Петру Григоровичу Шевченку та іншим видатним людям села.

Звичайно, кожний із залів заслуговує уваги, бо просто насичений різноманітними експонатами. Наприклад, зал археології налічує 572 експонати часів зрубної культури. Все це – подарунок музею від кандидата історичних наук Костянтина Івановича Красильникова, який в 1990 році проводив розкопки на території села. Ці експонати відносяться до Бронзового віку. Розкопано близько 10 поховань. Одне з них представлено для огляду. В зрубі під колодами, які провалилися знаходився скелет. Археологи вважають, що похований дорослий, невисокого зросту чоловік, в скорченій позі і сильно підігнутими ногами.

Найціннішою знахідкою вважається бронзовий листовидний ніж. Техніка виготовлення ножа лиття із слідами ковки і заточки.

Етнографічний зал славиться колекцією одягу та знарядь праці. Всього налічується 124 експонати. Експозиція історії села налічує 373 експонати.

Зал присвячений Микиті Антоновичу Чернявському, складається з 41 експонату. Чернявський Н.А. народився в с. Смолянинове 15 вересня 1920 року. Його трудове нелегке, як і в кожній незалежній селянській сім’ї, і дитинство, і рання юність співпали з тим часом, коли до освіти потягнувся весь народ. Допитливий, жадібний до книг п'ятнадцятирічний комсомолець закінчивши семирічку, у 1936 році пішов із свого села у Старобільськ до медичного училища. Так майбутній поет став студентом медучилища. За станом здоров’я Микита Антонович не потрапив на фронт, але він кував перемогу в тилу ворога, допомагав людям, як медик. У 1948 році виходить перша збірка «Зерна Щастя». Виходять поетичні збірки – «Красуються жита», «Вітер з поля».

І треба сказати, що при в’їзді в село ви побачите прекрасний Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Це новий Храм побудований замість зруйнованого в 30 – ті роки.

Окремої розповіді заслуговує ще одна унікальна історична пам’ятка – селянська хата. Українська хата – це символ України. У цій споруді повністю відтворені умови життя звичайних селян Слобожанщини 19 – 20 століть. Все, як було тоді. Будівля складається з сіней, хати та великої чистої хати. Головним інтер’єром хати була піч, що стояла напроти дверей. До печі ставляться з особливої пошаною – як до годувальниці та берегині. Вогнище було символом непорушності сім’ї і святинею. Малюнки, якими прикрашали хату, несли важливе символічне значення та мали оберігати від нещасть та нечистої сили. У кожній українській хаті обов’язково був червоний куток (покуть), де розташовували ікони, прикрашені вишитими рушниками, вінками з квітів. Тут, у хаті стоять лави, прикрашені килимами, колиска для маляти, ближче до дверей – полиці для посуду та хлібу. Є у хаті скриня – обов’язковий атрибут будь – якої гарної господині та лави. До речі, раніше, коли господарі тільки заселялись до хати, існувала своєрідна традиція: в хаті обов’язково мають бути піч, стіл та їжа на столі. Якщо так буде, то буде добробут в родині.