Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Юницький»

Розташований на території Юницького лісництва Луганської агролісомеліоративної науково-дослідної станції на площі 1065 га  поблизу с. Городище.

Територія заказника охоплює всі типи місцевості долини лівого берега р. Деркул, починаючи з заплавних лук і лісів і закінчуючи вододілом поміж річками Комишною й Деркулом. Поверхня схилу ізрізана балками Криничний і Данилівський яр та їх відгалуженнями. У центрі заказника розташована садиба лісництва, на якій зберігається будинок 1903 р., де мешкав і працював К.І. Юницький — перший керівник Старобільської ділянки Особливої експедиції. Тепер тут музей степового лісорозведення. Навколо садиби розташований дендрарій, закладений К.І. Юницьким, в якому зростають близько 200 видів дерев та чагарників, переважно немісцевого походження. Тут можна побачити різноманітні хвойні породи: ялини європейську і колючу, Енгельмана, біоту східну, тую західну, модрину європейську, ялівці звичайний і віргінський, сосни звичайну, австрійську, веймутову, гірську. Зростають листяні дерева і чагарники — види бузку, барбарису, катальпа бігнонієподібна, магонія падуболиста, аморфа чагарникова, жимолость татарська (форми біла і рожева), золотий дощ звичайний, види карагани, маклюра помаранчева, обліпиха крушиновидна, горіхи маньчжурський і гірський, птелея трилиста, пухирчастоплідник, види шипшини (клейка, найколючиша, зморшкувата, кокандська), скумпія шкіряста, черемхи віргінська, Маака, пізня, ясени високий, зелений, маньчжурський, пенсільванський, гостроплідний, види спіреї тощо. У дендрарії встановлені бюсти вченим — засновникам науки про степове лісорозведення — В. В. Докучаєву і К. І. Юницькому. Неподалік від будинку розташована могила К. І. Юницького, який загинув у 1918 р. Головна мета всіх заходів, що проводилися експедицією, — обводнення степів. Лісовими насадженнями намагалися захистити сільськогосподарські культури від спекотних південно-східних вітрів, зменшити випарювання вологи з полів, правильно і рівномірно розподілити сніговий покрив, зменшити коливання температури і вологості повітря і грунту. Лісові посадки насаджувалися 

навколо ставків, по балках і ярах. На Старобільській ділянці висаджувалися головним чином дуб, ясен, берест, клени, липа та велика кількість чагарників. Проблема боротьби з посухою вирішувалася експедицією комплексно і на найвищому для того часу рівні. Разом із В.В. Докучаєвим працювали найвідоміші вчені — М.М. Сибірцев, Г. М. Висоцький, І. Д. Глинка, Г. І. Танфільєв та інші.

Природна флора заказника налічує близько 500 видів судинних рослин. Тут зростають 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Три з них пов’язані із заплавними луками та болотами (косарики тонкі, рябчик малий, зозулинець болотний), сім — із степовими ділянками (ковили Залеського, Лессінга, вузьколиста, волосиста, тюльпан змієлистий, півонія тонколиста, громовик донський), два — із заплавними дібровами (рябчик руський та тюльпан дібровний). На березі Деркула зростають верби попеляста, кошикова, мигдалевидна, зелена та ін. Далі від берега наявні мальовничі заплавні луки з озерцями та болотами, де можна побачити рідкісні в Донбасі види рослин — рябчик малий, рапонтікум серпієвидний, оман високий, півники болотні і солелюбиві, зозулинець болотний, калюжницю болотну, багаточисленні види рослин із родин осокових і ситникових. На підвищених місцях заплави з піщаними ґрунтами зростають штучні масиви сосни звичайної, під пологом яких добре почуває себе північноамериканська рослина ваточник сирійський. Природні заплавні діброви у весняний період вражають суцільним килимом із ефемероїдів — проліски сибірської, анемоноідеса жовтецевого, пшінки весняної, рясту щільного тощо. У білотополевих лісах поблизу берега річки наявні зарості рідкісної в Донбасі лікарської рослини із родини Зонтичних — дудника лісового.