logo
Людям з порушенням зору

Успішні проєкти

Олена Бур’ян, швейний цех, Попасна

 

Олена Бур’ян, швейний цех, Попасна

Олена Бур’ян з прифронтової Попасної Луганської області налагодила швейне виробництво біля лінії розмежування. Зараз у її цеху працюють двадцять жінок, шиють одяг для кількох французьких марок. Грант на створення робочих місць від уряду Японії, який пані Олена отримала через Програму розвитку ООН, розміром понад 310 тисяч гривень, допоміг розширити виробницітво та створити робочі місця для десяти людей.

– Французькі замовники підбирають нам такі моделі одягу й такі обсяги, які ми можемо пошити для них: під нашу кількість працівників та з урахуванням того, яке обладнання ми маємо. Шиємо жіночий одяг – сукні, блузи, брюки, юбки – й дитячий одяг, – каже Олена Бур’ян.

ідприємство Олени працювало навіть під час активної фази конфлікту 2014-го. Щоправда, тоді була перерва у співпраці з французами – шили для харківського виробника чоловічі та жіночі куртки. Та тепер знов працюють виключно на Францію: замовник сам щомісяця доставляє тканини й фурнітуру, і тією ж вантажівкою забирає готові вироби.

Однією з найбільших проблем пані Олена вважає нестачу добрих швачок. Тому будує спеціальний навчальний цех, щоб давати професію випускникам шкіл.

Створити підприємство двічі

Швачка за освітою, Олена Бур’ян за фахом не працювала. Вона працювала на будівництві, на АЗС, володіла пиріжковою. А ще – керувала швацькою фабрикою в рідній Попасній. Підприємство занепадало, довелося займатися ремонтом будівель, збирати колектив, шукати замовників. Фабрика запрацювала, але інвестори поставили іншого керівника, й підприємство невдовзі закрилося.

Пані Олена пригадує початок власної справи: 

"На початку 2012 року дівчата-швачки прийшли до мене, розповіли, що всіх звільнили. Може, кажуть, щось придумаємо? Я знайшла маленьку будівлю, взяла обладнання в кредит, набрала кілька людей. Контакти з французькою фірмою, з якою працювали за часів фабрики, у мене лишилися."

Французькі партнери дивувалися, чому фабрику закрили – бо їх усе влаштовувало, і гроші вони платили пристойні. Колишній керівниці фабрики повірили, що вона зможе виконувати замовлення як приватний підприємець.

Потроху обсяги зростали, а колектив збільшувався. До останнього часу в Олени Бур’ян працювали 12 швачок та близько десяти людей у розкрійному цеху.

Найтяжчі випробування 2014 року лишилися в минулому, власниця швацького виробництва замислилася про розширення. У нагоді став грант на створення робочих місць від уряду Японії, який пані Олена отримала через Програму розвитку ООН, розміром понад 310 тисяч гривень.

Відео:

 

Поділитися: